І хоча таку діагностику відмели, як бездоказову, крилатий вираз: "Очі – дзеркало душі", на мою думку, укріпився не даремно. Не тільки душевний стан може прочитати досвідчений спостерігач в очах співрозмовника. Грамотний офтальмолог здатен вчасно запідозрити загальну патологію в хворого виходячи зі стану його органу зору.

Зокрема синдром "червоного ока" може бути ознакою хвороби Рейтера.

Цю патологію хибно називають аутоімунною, хоча вона швидше реактивна. При аутоімунній патології клітини імунітету "безпідставно" атакують власні клітини організму.

У випадку хвороби Рейтера, спочатку має місце інфекційна атака. Імунні клітини з метою захисту нападають на чужерідних агентів і, скажемо так, не можуть після цього зупинитись) Тобто атака власних клітин імунітетом у даному випадку спровокована – вона є реактивною і обов'язково зв'язана з попереднім інфікуванням.

Отже, хвороба Рейтера асоційована з інфекцією, а саме з такими збудниками: сальмонела та шигела (вражають кишково-шлунковий тракт), а також гонокок та хламідія (вражають статеву систему).

Найвразливіша група для виникнення цих захворювань – чоловіки від 20 до 40 років.

В англомовних джерелах зустрічається оригінальна назва тріади симптомів хвороби Рейтера:

1. can`t see
2. can`t pee
   
3. can`t climb tree.

Що в перекладі означає: не можу бачити, пісяти та підняти дерево)
Остання фраза відноситься до розвитку артриту – болю в крупних асиметричних суглобах, посів синовіальної рідини з яких буде негативним. Оскільки, пам'ятаємо, Рейтера є мікроб-ассоційованим, але не інфекційним захворюванням. Воно буде розвиватись через 1-3 тижня після перенесеного інфікування.
Щодо, "червоного ока" – офтальмологічної складової хвороби Рейтера – то воно може викликатись кон'юнктивітом або увеїтом: неінфекційним запаленням кон'юнктиви або судинної оболонки ока відповідно.

Хвороба Рейтера— цікава, але не єдина причина увеїту (не окремого захворювання!, а радше симптому). Серед інших (згідно Протоколом надання медичної допомоги хворим з іридоциклітом (іритом, іридоциклітом, увеїтом) затвердженого наказом МОЗ України від 15.03.2007 № 117):

• травма
• анкілозуючий спондиліт
• глаукомо-циклітичні кризи
• увеїт, зумовлений патологією кришталика (екстракція катаракти-залишки мас, перезріла катаракта)
• хвороба Бехчета
• хвороба Лайма (укус кліща)
• простий герпес та зостер
• паротит
• ювенільний ревматоїдний артрит
• хронічний іридоцикліт у дітей
• гетерохромний увеїт Фукса
• саркоїдоз
• сифіліс
• туберкульоз
• та інші.

І якщо лікування іридоцикліту (увеїту) зазвичай не обходиться без дообстеження в суміжних спеціалістів, то про реактивне походження кон'юнктивіту ми часто забуваємо. Окрім, обов'язкового ЗАК та ЗАС, потрібно відправляти хворого до ЛОРа та стоматолога (для виявлення джерел хронічної інфекції) – про це всі знають; а також до ревматолога – чим іноді нехтують.

Встановлення причини увеїту – важливе швидше для попередження його повторення чи виникнення ускладнень з боку органу зору та інших систем, ніж для лікування. Бо воно у більшості випадків (окрім, наприклад, туберкульозу) – симптоматичне, і полягає в боротьбі з болем та запаленням.

Проте, пацієнт сам зазвичай не пов'язує біль в суглобах та періодичне почервоніння ока. Якщо офтальмолог вчасно спрямує його на дообстеження, цілком можливо цим врятує його від ранньої інвалідизації.

Очі дійсно чудово відображають стан всього організму. Тому повірити в іридодіагностику – така приваблива перспектива. Проте не все так просто. "Читати" офтальмологічний статус досить складна робота і вивчити "карту райдужки" не достатньо.

Про інші захворювання, які першим може запідозрити офтальмолог, я розповім пізніше.

Підписуйтесь на мій блог і будьте здорові.